Юрій Шлапак
      У виставі «Блез» Київського театру імені І.Франка Поліна Лазова у невеличкій ролі Пепіти — це маленький шедевр, блискучий фейєрверк, каскад елементів «ультра-сі» (найвища складність у спорті), досконала акторська майстерність.
      Роль зроблена артисткою надзвичайно смішно, яскраво,талановито.
      Заслужена артистка України Поліна Лазова працює у театрі імені І.Франка вже 22-й сезон поспіль, створила близько 40 ролей. На провідну українську сцену вона прийшла по закінченні Київського театрального інституту (курс М.Рудіна). Михайло Михайлович її дуже любив, вельми опікувався майбутньою творчою долею.
      В інституті Поліна грала Марію в популярній тоді однойменній п’єсі Салинського та Альдонсу в мюзиклі «Людина з Ламанчі».
      Струнка, вродлива, музикальна, щедро обдарована випускниця привернула увагу багатьох театрів, її навіть запрошував до себе керівник мюзик-холлу Л.Силаєв. А долю, врешті, визначив випадок: зустріч із тодішнім головним режисером театру імені І.Франка Сергієм Сміяном, який, подивившись її ролі на студентській сцені, запросив Поліну до свого театру. Він став відтоді і її театром, другою домівкою.
      Всяке трапляється: успіхи, проблеми, непорозуміння, заздрощі — але сьогодні Поліна не уявляє себе в якомусь іншому театрі, говорить, що якщо станеться так, що вона піде із театру імені І.Франка, то покине театр взагалі, припинить грати.
      Чимало за плечима Поліни Лазової ролей, чимало вистав. Якісь з них швидко сходять, часом з незрозумілих причин (так було із «Снами за Кобзарем», номінованими на премію імені Т.Шевченка), інші йдуть 10?12 років (для театру термін надзвичайний), даруючи світлі почуття новим і новим глядачам (так сталося з «Майстром і Маргаритою» і «Білою вороною», де Лазова грає відповідно Маргариту і Жанну д’Арк).
      Режисери залюбки запрошують Поліну у свої вистави. Адже її досвід, можливості, талант, зовнішні дані дозволяють створювати різноманітні ролі.
      На сьогоднішній день, крім згаданих, вона грає ще в шести виставах: «Бал злодіїв» (Єва), «Король Лір» (Гонерілья), «Кін IV» (Еммі Горсуіл), «З коханням не жартують» (Беатріса), «Енеїда» (Дідона та Лавінія), «Кар’єра Артуро Уї» (Співачка).
      У 1997 році за виконання ролі Ворона у виставі «Сни за Кобзарем» П.Лазова отримала щорічну театральну премію «Пектораль».
      Є у ній щось магнетичне, приворожуюче, так звана харизма. Спостерігати її гру, спілкуватись із
нею — надзвичайно цікаво.