Наталія Михайлова
      У Київському Молодому театрі прем’єра — п’єса Ірени Коваль «Лев і Левиця». Режисер — Станіслав Мойсеєв. У головних ролях — Богдан Ступка і Поліна Лазова.
      Тендітна і закохана, 18-річна Сонечка чекала заміжжя, як Наташа Ростова — першого балу. Але наречений, блискучий офіцер, якого дівчина палко кохала, зробив їй дивний дарунок — свій інтимний щоденник, в якому були детально занотовані його юнацькі походеньки. Ніч перед весіллям стала першим, найжорстокішим випробуванням майбутньої дружини. Так починалася 50-річна історія любові-ненависті, любові-боротьби двох великих, без перебілыпення, людей — російського письменника i мислителя Льва Толстого i його дружини i помічника Софії Андріївни. 50-річна драма співіснування i співзнищення двох самотностей. Геніальний письменник, відмовившись від розпусти і замолюючи гріхи молодості, присвятив свій довгий вік пошукам нової моральності. Сенсом її мали стати життя без егоїзму, боротьба без насильства, релігія без церкви. У пошуках гармонії i цілісності вічний прочанин прийшов до витоків християнства, до філософії всепоглинаючої, всевибачаючої Любові. Втішення своеї фшософї він побачив у традиційності російськоі общини, у містичній мудрості неписьменного селянина. Аристократ із старовинного роду, граф Лев Миколайович Толстой перетворився на російського месію у полотняній сорочині із лопатою в руках. Та, на жаль, улюблений ним народ сприймав дивного графа скоріш як язичника, ніж доброго християнина.
      Своєю любов’ю Толстой був готовий обійняти ycix людей. За винятком своїх ближніх. Всесвітньо відомий знавець людських душ не помічав палку самозречену душу дружини. В її жертовній подружній i материнській любові подвижник бачив i цінував лише поганські, тваринні, за його висловом, інстинкти. А народжені нею 13 дітей тільки заважали йому служити людству.
      Софія Андріївна, витончена, схильна до мистецтв натура, втомилась від безперервних вагітностей, безкінечних переписувань геніальних творів i піклування про самого генія. Вона благала від чоловіка лише одного — краплини розуміння і тепла. За що була жорстоко покарана. Незадовго до смерті Л.Толстой склав таємний заповіт, у якому переказав yci права на свої твори видавцю Чорткову, залишивши численну родину без засобів до існування. П’єса Ірени Коваль «Лев i Левиця» — це фантасмагоричний трагіфарс, створений на документальних матеріалах — щоденниках Льва Миколайовича i Софії Андріївни. Власне, це історія подружжя, яку згадує Софія на схилі років, але згадує у зворотній хронології, від останніх днів життя письменника до весілля. Така незвична, авангардна форма спектаклю обумовлює певну абстрагованість repoїв, i ми бачимо уже не конфлікт реального історичного подружжя, а вічне протиріччя між Чоловіком i Жінкою. Зависаючи над простором i часом, персонажі набувають значения архетипів, a їxнi афористичні промови висловлюють вселенську гіркоту. Гіркоту людей, що прийшли до розуміння любові, лише опинившись на межі життя. Творці спектаклю свідомо знижують пафос трагедії до рівня низової, балаганної культури. А завдяки високому професіоналізму i тонкому акторському чуттю виконавців скидання святих з олтаря не перетворюється на цинічне блюзнірство.
      Цікава icтopія створення вистави. Ірена Коваль — українка, що народилась у Німеччині, зростала в Америці, працювала на Україні. Починаючи писати п’єcy про Л.Толстого, вона вже знала, хто буде грата головного героя. Богдан Сильвестрович Ступка, народний артист України. Людина фантастичної творчої сили i універсального таланту, у грі якого висока трагедійність сусідить з буфонадою. Діапазон зіграних ним ролей вражаючий: від величних гетьманів i королів до божевільного дресувальника тарганів.
      Пані Ірена вибрала i виконавицю ролі Софії — Поліну Лазову, заслужену артистку України, «Кращу акторку 2000 року», володарку двох «Пекторалей». Але не своїми званнями привабила Поліна увагу драматургині. У ціеї жінки, як i в Софії надзвичайно жіночна зовнішність ховає за собою неприборканий темперамент i колосальну внутрішню силу.
      За роботу над п’єсою узявся талановитий режисер Станіслав Мойсеєв, художній керівник Молодого театру, постановник багатьох улюблених киянами вистав. Отже, без перебільшення можна сказати, що «Лев i Левиця» — «зіркова вистава». Більш того, навіть у епізодичних ролях зайняті кращі актори Молодого.
      Святих розвінчано. Придивимось до їxнix ликів: ми можемо побачити у них себе.